Написання віршів та саджання дерев схожі за своїм змістом. Дбайливо посаджене дерево та від щирого серця написаний вірш - з часом починають жити своїм життям. Поступово дерево стає прихистком від спеки та дощів. Воно тішить око перехожих ошатною кроною. Так само й вірш - з часом стає розрадою для читача. Але як для розростання дерева, так і для "дозрівання" вірша потрібен час. До ошатної крони доростають лише найвитриваліші саджанці, а до серця читача достукуються лише найживіші вірші. Дереву, щоб прорости потрібна земля, а віршеві, щоб "дозріти" - місце де, його можна прочитати. Тому ласкаво прошу відвідати віртуальні "алеї" мого "парку віршованих рослин".